Велика китайська стіна

Вели́кий кита́йський мур́ (长城 cháng-chéng) — низка кам'яних та земляних укріплень в північній частині Китаю, збудованих з метою захисту північних кордонів Китайської імперії від вторгнень різних кочових племен. Найстаріша частина муру була збудована ще в сьомому столітті до н. е. Пізніше, будівництво нових секцій тривало аж до 16 століття включно. Одна з найвідоміших частин муру збудована в 220–206 до н. е. першим імператором Китаю Цінь Ші Хуан-ді. Небагато з них дійшли до наших днів. Більшість нині існуючих були збудовані в епоху династії Мін.
Великий китайський мур простягається від Шаньхайгуань на сході до Лобнор на заході по дузі, що приблизно розмежовує південні околиці Внутрішньої Монголії. Археологічне дослідження 2008 року прийшло до висновку, що Великий мур, побудований в епоху династії Мін (1368–1644), з усіма його секціями простягається на 8 851,8 км. Ця довжина складається з 6259 км самих стін, 359,7 км траншей та 2 232,5 км природних захисних бар'єрів, таких як гори та річки. Її загальна протяжність згідно з результатами 2012 року становить 21 196,18 кілометрів.

Уздовж усієї Великої китайської стіни споруджені каземати для охорони та сторожові вежі, а у головних гірських проходах — фортеці. Великий китайський мур зберігся до наших днів, переважно, у вигляді кам'яної захисної стіни династії Мін (17 століття).

До використання цегли Великий мур будували, головним чином, із земляного ґрунту, каміння та дерева. В часи династії Мін в багатьох секціях муру нарівні з вапном та каменем активно використовували цеглу. Розмір та вага цегли полегшували роботу, у порівнянні з каменем та ґрунтом, тому будівництво пришвидшилось. До того ж, цегла могла витримувати більше навантаження та служити триваліший термін, ніж утрамбований земельний насип. Камінь може витримувати більше навантаження, ніж цегла, але його важче використовувати. Камінь, висічений у формі прямокутника, використовували при закладанні фундаменту, внутрішніх та зовнішніх частин муру та проходів. В більшості секцій було збудовано Парапети, найвищу частину муру, з отворами шириною 23 см та висотою 30 см.

Хоча деякі частини на північ від Пекіну та поблизу туристичних центрів були збережені та навіть відреставровані, в багатьох місцях мур знаходиться в жалюгідному стані. Тривалий час він служив майданчиком для сільських розваг та джерелом каменю для будівництва будинків та доріг.

Частини муру часто стають об'єктом вандалізму та написів (часом непристойних). Деякі частини були зруйновані, оскільки заважали сучасному будівництву.

Більш ніж 60 км муру в провінції Ганьсу може зникнути в найближчі 20 років через ерозію від піщаних буревіїв. Місцями висота стіни зменшилася з більш ніж 5 м. до менш ніж 2 м. Прямокутні спостережні вежі, які були найхарактернішою ознакою муру, зникли повністю. Багато частин муру в західному Китаї збудовано переважно з утрамбованого ґрунту, а не цегли чи каменю, а тому більш піддатливі до ерозії.