Водоспади практично не відвідувалися людьми доти, доки в 1905 році не була проведена залізниця до Булавайо. Після введення в дію залізниці вони швидко набули популярності і зберігали її до кінця британського колоніального правління. На боці Зімбабве виросло туристичне місто. В кінці 1960-х рр. кількість туристів знизилася через партизанську боротьбу в Зімбабве (Родезії) і затримання туристів-іноземців в правлінні Кеннета Каунди в незалежній Замбії.
Незалежність Зімбабве в 1980 р. принесла відносний мир, і в 1980-х рр. у регіоні розпочалася нова хвиля туризму. До кінця 1990-х рр. майже 300 тисяч осіб відвідували водоспади щорічно. У 2000-их рр. кількість туристів-відвідувачів Зімбабве почала зменшуватися через нестабільність, пов'язану з правлінням Роберта Мугабе.
Зімбабве і Замбія дозволяють використовувати візи для одноденних поїздок при перетині кордонів без попередньої заявки, проте ці візи вважаються дорогими.
Відразу після водоспаду починається ділянка річки з численними порогами, що привертає любителів спусків на каяках і рафтах. Пороги достатньо безпечні для туристів-початківців, при великій витраті води немає небезпечних каменів, і після всіх порогів ідуть ділянки спокійної води.
Водоспад розташований на території двох національних парків — «Гримлячий Дим» (Mosi-oa-tunya) в Замбії і «Водопад Вікторія» в Зімбабве. Обидва національних парки є невеликими, вони охоплюють площу 66 і 23 квадратних кілометри відповідно.
Національні парки характеризуються розмаїтою дикою природою, включаючи значні популяції слонів і жирафів. У річці в цьому місці живе велика популяція гіпопотамів.
У національному парку «Гримлячий Дим» також проживають два білі носороги, які були завезені туди з Південної Африки.
Також збереглося маленьке кладовище на місці старого англійського поселення.
Водоспад надзвичайно широкий, приблизно 1 855 метрів завширшки, висота падіння води змінюється від 80 метрів біля правого берега водоспаду до 108 метрів в центрі, а з лівого берега сягає 128 метрів. Водоспад приблизно в два рази вищий за Ніагарський водоспад і більш ніж вдвоє ширший за його головну частину («Підкови»). Падаюча вода утворює бризки і туман, які можуть підніматися на висоту 400 метрів і вище; вони видимі на відстані до 5 кілометрів.
Протягом сезону дощів через водоспад проходить понад 500 мільйонів літрів води за хвилину, через величезну силу падаючої води бризки підіймаються на сотні метрів в повітря. У 1958 році, під час повені в Замбезі відмічений рекордний рівень — більше 770 мільйонів літрів за хвилину.
Водоспад розділений на чотири частини островами на краю прірви. Поряд з правим берегом річки — похилий потік 35 метрів завширшки, названий «стрибаючою водою», далі, за островом Боарука (300 метрів), розташований основний водоспад завширшки близько 460 метрів. Острів Лівінгстона відокремлює головний водоспад від другої протоки (завширшки приблизно 530 метрів), біля найлівішого берега річки розташований східний водоспад.
Немає коментарів:
Дописати коментар