Назву архіпелагу Земля Димів (ісп. Тьерра-де-лос-Умос) давФернан Магеллан, котрий був першим європейцем, який проплив повз нього в 1520 році під час своєї навколосвітньої подорожі[2][1][5]. Назва пов'язана з численними димами, що було видно з моря і які йшли від вогнищ, що розводили місцеві індіанці чи-то на березі, чи-то в човнах[3]. Магеллан вважав дими наслідком вулканічної діяльності. На підтвердження цієї версії існує іспанська карта 1529 року[5]. Іспанський же король Карл I, вирішив, що диму без вогню не буває, і повелів перейменувати архіпелаг на Землю Вогнів
У тектонічному плані архіпелаг Вогняна Земля лежить на трансформному розломі Південно-Американської літосферної плити і плити Скоша, які на заході зтикаються з Антарктичною, яка субдукує під них. Архіпелаг — зоназемлетрусів магнітудою 7,8-8,5 балів (очаги не глибше 50 км) і активного сучасного гороутворення[6].
Архіпелаг геологічно відноситься до молодої кайнозойської складчастості. На південному заході йдуть сучасні процеси гороутворення — виходи крейдових і третинних гранітоїдів. Центральна і східна частина зайняті кайнозойською складчастістю Анд. Північна частина перекрита чохлом неоген-четвертинних відкладень[6].
З південного заходу на північний схід кислі й середні магматичні породи мезозою змінюються осадовими гірськими породами крейдовго періоду. Далі на схід рівнини до атлантичного узбережжя складають еоцен-олігоценові породи, здебільшого перекриті четвертинними відкладами. На півночі — неогенові континентальні відклади[7].
У четвертинному періоді уся територія архіпелагу зазнала патагонського льодовикового зледеніння. На островах збереглися сучасні льодовики. У горах колювіальні, льодовикові й соліфлюкційні четвертинні відкладення. На північно-східних рівнинах — акумулятивні льодовиково-озерні відклади
Архіпелаг відокремлений від материка Південна Америка Магеллановою протокою, а від Антарктиди — широкою протокою Дрейка. На сході архіпелаг омивається водами Атлантичного океану, а на заході — Тихого. Найбільший острів, зветься так само, як і архіпелаг, Вогняна Земля (Ісла-Гранде), відділений від островів Остеі Наваріно протокою Бігля. Південніше архіпелагу знаходиться найпівденніші землі Південної Америки — острова Дієго-Рамірес. На схід — острів Естадос.
Навколо архіпелагу доволі широкий континентальний шельф, особливо на північному-сході (до Фолклендських островів) і півдні[6]. На схід від архіпелагу лежить банка Бьордвуд, а на південний захід — банка Пактолус[6]. Із заходу і півдняПеруано-чилійський жолоб (4305-4395 м); на сході — басейн Ямана
Південне узбережжя архіпелагу омивають води холодної течії Західних вітрів (холодна течія мису Горн), гілка, у вигляді Фолклендської течії, відходить на північ вздовж патагонського узбережжя[8]. Під час літа в південній півкулі тепла Бразильська течія завертає холодні води Фолклендської течії на південь, охолоджуючи й без того прохолодне патагонське літо[6]. Середньорічна температура навколишніх тихоокеанських вод — 6 °C. Численні гірські льодовики опріснюють морську воду до 33‰. Морська крига й айсберги можуть зустрічатись у навколишніх водах цілий рік
Річний річковий стік зменшується із заходу на схід (згідно із напрямком переважаючих вітрів) від 1500 мм до 20 мм[6]. Але через низькі температури коефіцієнт зволоження майже всюди більший за 0,8. Річки архіпелагу відносяться до 2 типів водного режиму. Річки Патагонських Анд живляться від танення льодовиків, тому й стік переважно літній. Річки східних степів живляться від танення зимових снігів, тому стік найбільший навесні[6].
Поблизу Ушуаї знаходитсья льодовик Мартіал (ісп. Glaciar Martial), поселення Серро-Кастор поблизу нього — найбільший гірськолижний курорт регіону.
Немає коментарів:
Дописати коментар